РУСИНЫ В УКРАИНІ И ЇХ ЯЗЫК (1) - выступ Валерія Падяка, PhD на IV. Межинародному конґресі русинського языка (Пряшів, 25 сектембра 2015 року)

У старі часы слово «язык/языкы», авадь «языцы» было сінонімом слова «народ». Царь Давід, приміром, каже: "Хваліте Господа всі языцы» (псалом 116). Язык є майважнов ознаков екзістенції народа – днесь и в будучности. Страта материнського языка выкликує процесы повной асімілації сякого народа тітулнов націёв. Иншак повісти: є язык – є народ!

Народ через свій язык наробляє вшелиякі формы здержованя асімілації и чим май довшый путь еволуції и проґреса перейде народ, тым май веце функцій годен буде удержовати язык того народа – не лем устну комунікативну функцію про свою людность, айбо годен буде прийняти писемну форму – про фіксацію своєй історичной памняти и народной творчости (фолклора), функціонованя народной школы; на далшім етапі годен стати літературным языком – языком красной літературы, театра, новинарьства, языком радіо и телевізії, научных студій. За даякых політичных трансформацій и здобытя народом державности сякый язык подойме ся на майвысшу ступінь – стане «державным» языком и буде сповняти ушыткі покладені на нёго устні и писемні функції, а до того стане языком межинаціоналного комунікованя у рамках єдной ци дакілко держав. Авадь народ ниґда не здобуде державность и єго язык ниґда не буде сповняти функції «державного» языка. Подля статістикы, у світі на шість з половков тысяч народів лем двасто народів на теперішній час здобыли державность. Што то значит про русинів и карпаторусинськый язык? Лем вто, же не слобідно тримати за майвысшу ціль націоналного двиганя здобытя хоть-яков цінов статуса державности (включно автономії)!
Нерозуменя сёго привело карпаторусинську інтеліґенцію у Підкарпатській Руси /Закарпатськый области по році 1989 кедь не до катастрофы, то хоть лем до великой поражкы. Концентрованя енерґії на проблемах автономії, вытвореня раз Врєменного правительства на чолі из И. Туряницёв, а дале и «восстановленіе» Републикы Підкарпатська Русь на челі из «презідентом» попом Д. Сидором, премєр-міністром П. Ґецком, до кінця, и притомным на IV. Конґресі «міністром департамента освіты Сойма підкарпатськых русинів и Европського конґреса Підкарпатськой Руси» Михайлом Алмашієм говорят за себе: русинські верьховникы скорі готові ся анґажовати у політиці, чим, приміром, у написаню русинськоязычных статей на вшелиякі темы про каждотыжднёві русинські новинкы.
Тото и многоє другоє дезорґанізує русинську інтеліґенцію, удтігає од главных задач, за котрі бы ся мала старати інтеліґенція, то значит одтігає од рішеня націонално-языковых проблем. Не говорячи за дезорієнтацію цілого народа, привченого не вірити своїй інтеліґенції и праґматично ся дістанціёвати од ёго політичных наполеоновськых планів здобытя державности. Сім років межи конґресами лем ся продовжала практика послідного двадцятьпятьріччя – народ сам по собі и активісты русинськых общественных орґанізацій тыж самі по собі. Інтеліґенція, што не має інтерес и силу рішати націонално-языкові проблемы, проблемы ошколованя и културного розвоя, не мішавучи до них політичні проблемы, не валушна привернути до себе увагу шырокой русинськой громады. Зато по двадцять пять роках посттоталітарного кываня Украины на Підкарпатю ся не створило гражданськоє общество, а у русинстві днесь ся анґажує лем 0,1 % русинського населеня. (Кедь бы сьме подесятерили тото число, и так бы сьме выйшли лем на єден процент!). Ид тому мусай додати: помежи активісты русинського «локалполітичного» двиганя домінувут люде старшого поколіня.
Неуспішность підкарпаторусинськой інтеліґенції у Закарпатській области мож видіти в ушыткому: не дає ся закласти сістему народной освіты, сістематично выпускати про русинську громаду хоть лем єдну закарпатську русинськоязычну новинку ци інформаційный сайт; локалным явленям, доста камерным є але и єдиный на цілый край фестівал народной културы «Червена ружа», фінансованый владов. До кінця, русинське двиганя є порозділюване на ґрупы подля векторів орієнтацій на 1) промосковське, 2) промадярське, 3) проевропське и 4) двиганя, котре про свої політичні цілі пестує містный бізнес-клан родины Балог. Тоты ґрупы межи собов пораз конфліктувут. Але май неуспішне русинське двиганя у тому, же за веце як двадцять років воно не выпестовало хоть лем туцет інтелектуалів, валушных діскутовати и вплывати на владу в Украині. Знаєме, же світ ся поміняв, сокачка и чижмарь уж веце не управлявут сим світом, як то было за комуністів. Днесь придали бы ся нам русины-інтелектуалы – особы христіанськой моралі и высокого професіоналізма, енціклопедичной освіты и доброй ерудіції, харізматичні подля видження своєй ролі в обществі. Нарубы, русины через свою пасивность (непасіонарность) увесь час себе підставлявут під крітику украинськой власти, бо інертно позеравут, як ся самопровозглашавут «верьховникы» Підкарпатськой Руси – ци то Димитрій Сидор, котрый ищи у 2008 році намісто вести діскусію из украинськов владов, зачав наробляти на Підкарпатю сепаратістичный сценарій и публично покликав завести до нас «ограниченый воинский контингент» из Росії (и Европы). Ци то Петро Ґецко, котрый ся самопровозгласив премєр-міністром Републикы Підкарпатська Русь, ци й майпіцькі фіґуры як то Василь Заяц, што тримле себе за «полковника казачьих войск», але, правду повісти, до Росії ходит жебрати из смішнов маніёв прикапчати Підкарпатську Русь до Російськой Федерації, и сесе смачно пропаґує російська проімперська преса (Позерай: В. Заяц. Свое будущее мы видим только вместе с Россией.– Правое сопротивление, № 1 2002). Ци Александер Ґегалчій, котрому родину (енкаведістів?) занесло до нас по році 1944 из далекой Росії и котрый не так давно ся став анґажовати як меценат и розпорядитель літературной ціны, так называной «Руськой премії», што ї діставут «руські» (ци русинські?) писателі, але котрый днесь ся прикрыває нашым русинськым корінём-народностёв, коли ходит из Прагы (транзітом через Москву) «од русинів Закарпатя» на сеператістичні акції до анексованого из помочов Росії Донбаса. Ци й далші самозванці, на котрых позераєме крізь палці, коли вни ся самопровозглашавут на верьховників Підкарпатськой Руси и пак роблят нам репутацію сепаратістів.
Ясноє діло, свою неуспішность русины волівут пояснёвати лем вонкайшными причинами. Главно, політиков офіційного Києва, котрый не признає русинську народность, што є правдов и за что туй не будеме детально говорити, бо уж ся говорит од року 1991, од часу референдума. Але мусай ся признати, же украинські унітарні націоналісты у протистояню из русинами (ипен вни вызначавут політику Українськой державы!) за главный свій тромф тримавут «феномен русинського сепаратізма», изладженого, до кінця, подля московсько-кремлівськых порадників. И туй Київ усе може указовати перстом на сепаратістичні позиції русинськых верьховників.
Сеся сітуація кардінално ся одличає од того, што маєме у Словакії, де по році 1989 ани раз не было чути за русинськый сепаратізм, де інтеліґенція за алфу и омеґу свого стратеґічного діятельства тримле націоналні и языкові задачі и де (хоть и туй суть проблемы!) русинська інтеліґенція є доста успішна, а влада отворена до рішеня проблем екзістенції карпатськых русинів.
Сесе порівнаня говорит на нехосен русинам Підкарпатя (Закарпатськой области) и мало бы каммай направити їх снагы на путь рішеня културно-націоналных проблем.
Из часу «перестройкы» и баршоновых револуцій русинськый світ ся провбує приспособити ид новым реаліям, котрі ся калейдоскопично мінявут и котрі догонити русины не усе бірувут. Скрахованя тоталітарізма, роспад Совєтського Союза, маастріхтські ідеї, «русскій мір», украинська унітарность, Европська Унія, Помаранчова револуція, шенґенська зона, друге (мадярське) гражданство, російська неоімперська доктрина, Майдан, путінізм, кремлівська украинофобія, російська окупація востока Украины – на ушыткі тоты выкликы русины мавут однайти адекватну и ясну одповідь, котра бы пак мала затримати їм будучность. Ушытко сесе під силу лем гражданському обществу, а сякоє у підкарпатськых русинів нияк ся не годно роспрудити. Не мож повісти, же на Підкарпатю гет неє гражданського общества – вно є, айбо як продовженя украинського. У тому розуменю підкарпатські русины суть украинські патріоты, и сесе у теперішні доста тяжкі про Украину часы робит їм честь. Айбо гражданське общество на Підкарпатю мусит ся научити мерьковати по свому, сокотити своє, думати на своє и робити своє. Лем на такый способ русины можут собі ґарантовати будучность – у політичному сенсі того слова. Сяке гражданське общество, а не малочислена и малоуспішна купка політично анґажованых інтеліґентів мусит глядати рішеня острых проблем екзістенції карпаторусинського етноса, прискіпляти у народі активні формы націоналного самоосмысленя.
Коли будеме мати на Підкарпатю дозрітоє гражданськоє общество? – Коли як май веце людей русинськой народности будут ся заоберати проблемами русинства, серцём и душов переживати за будучность своїх дітей! Сякыми ціннотами в каждім обществі-народі суть проблемы націоналной выховы и освіты, засобованя інстітуцій рідного языка и културы, народных традицій и фолклора. Право на свою націоналность и материнську бесіду каждому челядникові ґарантувут базові положеня Констітуції Украины, а также парафовані Украинов межинародні Рамкова конвенція из защиты націоналных меншин и Европська хартія реґіоналных языків авадь языків меншин.
Єднов из майважных форм націоналной роботы є шыреня/розростаня сфер функціонованя карпаторусинського языка. Заказаня языка карпатськых русинів у період совєтського тоталітаризма (1944–1991) принесло гет велику чкоду карпатськым русинам. Окупантам онь ся привиділо, же народ навхтема ся асиміловав и не буде мочи одновити свої націоналні черты.
Днешні часы – період Третього русинського културно-націоналного возроженя. Мусиме ся добрі постарати, обы навернути сітуацію, як то было до року 1944: русинськый язык мав статус офіціалного на теріторії бываня підкарпатськых русинів; у тім писемнім стандарді ся розвивала літературна творба и новинарьство, а выдавательства каждорочно дали выпечатати стовкы тітулів книг, часописів, новинок. В Ужгороді функціоновала русинська академія наук, так называне Підкарпатське общество наук (ПОН), а на сцені професіоналного «Угро-руського націоналного театра» (дале – «Руського народного театра») ушыткі представы (хоть бы и мадярськых драматиків!) грали у русинськім языку. Влада офіціално узнавала містне восточнославянське населеня краю за карпатськых русинів, ошколованя было в русинськім языку; тыж школські учебникы были писані подля ґраматикы, котру в році 1941 під «стріхов» ПОН выпустив языкознатель Иван Гарайда.
Хочеме быти народом – думайме на язык!

Фото: IV. Межинародный конґрес русинського языка (Зденка Цітрякова).

Zdieľať na Facebooku

Русиньска бісїда - Чет

Русиньска бісїда - Чет

Та што або як?

Drabinka - najkrajšie ľudovky z východu

Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска

Радіо про вшыткых Русинів

Лемківске інтернетове радіо

Вікіпедія в русиньскім языку

Вікіпедія в русиньскім языку

У русиньскій верзії є теперь 2837 статей.

Писаня русиньсков азбуков

Камаратьскы сторінкы

Академія русиньской културы в СР

Rusínsky festival Svidník

Ľudová hudba Ondreja Kandráča

Portál slovenskej ľudovej hudby, Internetový obchod s ľudovou hudbou, vydavateľstvo VideoRohal

ZIRS – sekcia molodi.Rusiny

kaviareň a knihkupectvo

Farnosť Stropkov-Bokša

Rusnaci u Panoniji

Ruska Tube

Rusíni.cz - rusínská iniciativa v ČR

Společnost přátel Podkarpatské Rusi

Выберте собі языкову мутацію

Dneska je subota

18. november 2017


Юліаньскый календарь:

5. новéмбер 2017

Мапа реґістрованых хоснователїв Holosy.sk

Писаня документів по русиньскы з Openoffice

Писаня русиньсков кіріліцёв в сістемі Windows 7

Як модіфіковати Firefox, жебы контролёвав русиньскый правопис

Posl´idn´i komentar´i

Баннер про вашы сторінкы

Будеме рады як Голосы спропаґуєте на вашых сторінках через рекламный баннер.

Комунітный портал карпатьскых Русинів

Як бы сьте хотїли вычеряти банеры, контактуйте нас.

Зареґіструйте ся!

Кідь ся хочете актівно запоёвати до дїяня на Holosy.sk і звышыти комфорт у хоснованю сторінок зареґіструйте ся.

Контактуйте нас

Кідь мате вопросы або коментарї, можете нас контактовати через формуларь на сторінках.