О.Александер Павловіч – півець Маковіці

Народив ся А. Павловіч 19. септембра 1819 року в селі Шаріське Чорне теперішнёго Бардіёвского окресу в родині ґрекокатолицького священика Івана Павловіча. Мати Анна, роджена Ґладышовска была дівков ґрекокатолицького священика з Ґалиції. Як штирірічному му умер отець. Зістав сиротов з штирёма братами. Ёго братя были: Іван, Осиф, Петро і Емануїл. Як мав девять років умерла му і мати. I так Александер Павловіч зостав круглов сиротов, што было про нёго великым душевным, але і матеріялным ударом. Поет у своїх стишках часто ся вертать ґу темі сирітства. По смерти матері о молодого Александра ся старать близка родина. Найвеце ся о нёго старать брат Іван, священик тогдышнёй Перемышляньской єпархії (уйко по материній лінії, Андрій Ґладышовскый, родом з польской Лемковины).

У Львові выходив основны класы польско-німецькой школы, а як сам пізніше споминать, став ся „полчаком". Кедь ся вернув із Львова, жыв у свого брата Осифа, священика в Хмелёвій. У 1835-1839 році учіть ся в нижчіх класах бардіёвской ґімназії. Ту ся він научів по латиньскы, але і по словеньскы і по шаріськы. У1839 році одходить А. Павлович до Мішколця, де кінчать 5-у і 6-у класу ґімназії. У 1841-1843 році ся учів в мадярьскім місті Яґер. Накілько тогды не быв приятый наібогословску семінарію, записав ся в Яґрі на право. Короткый час жыв в родині німецького дохтора, а пізніше у ґрофа Сірмая, як учітель і выхователь їх дітей. Ту мав ґу диспозиції богату книжніцю мадярьской і німецькой літературы. Велё чітав і пробовав писати стишкы по мадярьскы і по німецькы. Кедь ся увольнило місто в богословскій семінарії в Трнаві, тогдышній пряшівскый єпіскоп Осиф Ґаґанець посылать А. Павловича до Трнавы. Прожыты ту рокы (1843-1847) были про нёго великов школов жывота. В Трнаві мав можность ся спознати із штудентами розлічных народностей, наприклад з Я. Паларіком, М. Гатталом, близкыма ся му стали ідеї Л. Штура, любив поезію А. Сладковіча, чітав польского класіка А. Міцкєвіча, мадярьского поета Ш. Петефі. В Трнаві ся спознав і з польскым ґрофом Замойскым. Уж ту роздумовав над своїм материньскым языком, і зачав, як він говорив, „рімскыма буквами складати руськы стишкы".
Ту, далеко од свого родного краю пробуджать ся его любов ґу материньскому слову. I так зачінать писати кириликов.
27. августа 1848 року быв ґрекокатолицькым єпіскопом Осифом Ґаґанцём высвяченый за священика як неженатый. Была му понукнута фара в Стакчіні, яку він із здравотных причін не прияв.
Револучны рокы 1848-1849 і вступ руськых царьскых войск до Мадярска через Карпаты, мали великый вплив на формованя поглядів А. Павловіча. Мадярскы револуціонаре, на челі з Кошутом выголосили самостатность Мадярска од Ракуска, зрушыли подданство. В сполочности настали великы зміны. Дотыкнули ся аи жывота нашых Русинів на Маковиці. Тоты зміны Палович прияв, а спомина-ній темі присвятив і пару своїх стишків.
У фебруарі 1849 року А. Павлович ся ставать архіваром і протоколістом Ґрекокатолицького єпіскопского уряду в Пряшові, де быв аж до юна 1851 року. Тот час быв про А. Павловича дуже цінным. Ту ся зближує з Александром Духновичом, котрый ся про него ставать нелем учітелём, але і старшым приятелем, якого сі А. Павлович дуже цінив. 3 Пряшова одходить А. Павлович за священика до Біловежі. Перед ним, в 1833-1838 быв там священиком А. Духнович. Там перебыв Павловіч 13 років. Ту ся зблйжыв із своїма вірниками, Русинами, якым высшеспоминана револуція не принесла скоро нич доброго. На Маковиці ся А. Павлович сформовав на зрілого поета, народного будителя, де він глубше спознавав тяжку соціалну і націоналну біду свого народу.
В септембрі 1864 року одходить А. Павлович за священика до Выш-него Свидника. У Свиднику жыв Павлович понад 36 років аж до своей смерти, до 25. децембра 1900 року. Ту він розвинув шыроку духовну і културно-освітню роботу, утримовав тісны контакты із та-кыма Словаками, як: Я. Андращік, Ё. Заборскый, Носак-Незабудов, переписовав ся із I. Сілваём, Ю. Ставровскым-Попрадовом, з пред-ставителями Літературного общества св. Василія Великого в Ужгороді і рядом далшых вызначных особностей того часу. Як в Біловежі, так у Свиднику ся Палович стрічать з Адолфом Добряньскым, якого сі высоко поважовав і силно пережывав, кедь тот мусив іти до выгнаня до ракуского Інзбруку, де ай умер. А. Павловіч ся став популарный нелем дома, але ай за граніцями родной Маковиці. Жытелі Маковиці назвали Павловича своїм соловём.
Творчость А. Павловича мож розділити до десять частей. Першу чась творять стишкы народно-обранны, патріотичны, як, наприклад: Отечество, Піснь Карпатоборця, Глас Русинов, Піснь карпаторуска, Піснь подкарпатского Русина. Як сын Маковиці він дуже любив свою родну землю-Маковицю і на ей території жывущого Русина. Зато є аи єдна часть той темы присвячена Маковиці і ей природным красам. Од Маковиці він не познать красшу землю.
Уж єм скушал много країв,
Всі стороны при Дунаю,
Всім превозношу столицю,
Ту веселу Маковицю.
(Стародавни піснъ Маковиці).
На чуджіні ся не чув добрі, бо „маґнітна сила Карпат і Бескида тягне го гу себі" (В чужыні). Стишок Не ганъте, не ганьтеруськых людей своёв філозофіёв корешпондує з о дакілько років пізніше опуб-лікованым стишком П. О. Гвєздослава.
В другій части зборника суть стишкы, в якых одсуджує неґатівны явы, якы суть меджі Русинами, як: пияцтво, зависть, глупость, ліни-вость, залежность од Жыда. Ту треба спомянути такы творы, як: Пянство, Кумова вечеря, Послухайте, братя, Пиячка баба, Жыд ниґда не на покою і іншы.
Як священик писав стишкы на такы реліґійны темы, як: Бог, Новый рік, віра, церьков, воздыханіє, душа, смерть. Дале суть стишкы просвітительскы, в якых вызывать гу чістоті духовній і фізічній, ґу учіню, почливости: „Учися мое дитя, тримайся чесноты". Дале в зборнику ся находять стишкы з поучным обсягом і здоровым гумором. Многораз автор за помочі острой сатиры указує на хыбы інтеліґенції і простого народу. Вычітать інтеліґенції, же ся здала традицій і сліпо наподобнює моду. В стишку Тужба А. Павлович остро выступать протів зрадців свого народу, своей народности, ренеґатів, про котрых „мила чуджа, як отцовска мова." Обертать ся і ґу тогдышнім воджатаям народа, священикам: „Ноже, но, до діла, отцы священици, народны врачі, вожді началници, провадьте рускую дружиночку милу на путь святой правды" (К вождям народа).
У творчости Павловича найдеме і стишкы з темов історії Маковиці: Землі під Маковицкым градом, Спгародавна піснъ Маковиці, Думка над Маковицёґрадом, Давній Свидник і жытелі его і іншы.
По револуції 1848-1849 року при зрушіню підданства він радостно витать слободу: „Рабства оковы сокрушены, Щезла панщіна - наш ворог" (Думкъі). Або: „Витай миленька свобода, ты жизнь дающая ягоды, с твоей преблагой уроды, удел про руськы народы" (Свобода). Не мож обыйти ани ідею славянства у творах Павловича. Він зображать снагу славянскых народів і любов меджі народами. Подля нёго Славяне ніґда ся не снажыли вытворити свою слободу на укор утискованя іншых народів. В стишку ся говорить:"О, Руси мати, помолися з твоїми сынами, штобы мы істинно віщали серцем да устами.
Далшу часть творять едашкы, присвячены конкретному чоловікови, наприклад Батькови Духновічу, в якім пише:
Вождь народа знаменный,
Не один вік будеш жыти,
В земли нашій муж великый, Пожывем в сердцях вовікы.
Дале суть ту творы, присвячены Попрадови-Торисинови - редакторови Карпат, єпіскопови Осифови Ґаґанцёви і своїм приятелям на Новый рік, іншым не барз прихылным Русинам народам: Мадярам, Євреям і под.
Окреме стоїть его поема Став бідного селянина, котру написав іщі перед револуціёв в 1847 році, кедь быв на вакаціях у свого брата в Комлоші. Поема была найдена в Біловежі, в мідяній судині в шкатулі, а была уложена під хрестом храму. В поемі є заступлена соціална тема. Автор в ній описує долю земледілця Русина в неуроджайных долинах Карпат на угорскій страні за час урбарьского подданства. Александер Павловіч до кінця свого жывота зістав вірным Славяном. Уже як старый чоловік быв свідком плодів злонаміреной політикы мадярскых шовіністів, котры в 70-х і 80-х роках 19. сторіча за помочі ренеґатів ся снажыли знищіти в Карпатах горсточку Русинів. Він із жалём описує став русиньского селянина:
Нещаслива наша народна нива,
стоїт опущена так, як скала сива.
Так, як скала сива, стоїт руська нива,
доле Русинова, доле нещаслива.
Смутно задуманый руськый народ стоїт, перед світ выступути він ся іщі боїт.
Стоїт задуманый, опертый при буку,
як бы чекал подану му руку.
То суть слова, в котрых скрыто высловлює тогдышню історічну сітуацію.
Оброджіня Русинів в 1848 році было беспосереднім огласом на славяньскый рух, але по дуалізмі, т. є., по выровнаню меджі Ракуском і Угорском, Славяне были принучены крыти ся і робити в ілеґаліті.
А. Павловіч силно пережывав за соціалну і націоналну долю свого народу. Его дуже тралили такы люде, якы ся зрікають свого. Він написав: „З великым болём у сердці слідую, як дакотры люде, што ся гласят гу інтеліґенції, одрікают ся од себе, забывают якой страны они діти. Жьпот чуджым умом. Захоплят ся у своїх ділах презирством до свого народа. Невірны своїм матерям і отцям. Забывают, хто они, кров із крові, кость із кости, бо ся кланяют чуджій правді." Ці не актуалны суть тоты слова і про 90-ы рокы 20. сторіча? Зато не забывайме на его одказ: хранити свій материньскый язык, бо в нім жыє народ, не забывати на свою історію, на минулость Русинів.
Непрестанно собі треба припоминати ёго слова:
Як люде слободны жыть хочеме з вами Русины желают быти Русинами!
Свою церьков, язык, обычай хранити,
Чім нас Бог сотворил, тым хочеме быти.
На роднім языку Бога прославляти,
На роднім языку жытя голосити,
Своє миловати, а чудже уцтити розвивати,
На роднім языку правду.

Мґр. Гавриїл БЕСКИД (z laskavym dozvoľiňom avtora)

Zdieľať na Facebooku

Русиньска бісїда - Чет

Русиньска бісїда - Чет

Та што або як?

Drabinka - najkrajšie ľudovky z východu

Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска

Радіо про вшыткых Русинів

Лемківске інтернетове радіо

Вікіпедія в русиньскім языку

Вікіпедія в русиньскім языку

У русиньскій верзії є теперь 2837 статей.

Писаня русиньсков азбуков

Камаратьскы сторінкы

Академія русиньской културы в СР

Rusínsky festival Svidník

Ľudová hudba Ondreja Kandráča

Portál slovenskej ľudovej hudby, Internetový obchod s ľudovou hudbou, vydavateľstvo VideoRohal

ZIRS – sekcia molodi.Rusiny

kaviareň a knihkupectvo

Farnosť Stropkov-Bokša

Rusnaci u Panoniji

Ruska Tube

Rusíni.cz - rusínská iniciativa v ČR

Společnost přátel Podkarpatské Rusi

Выберте собі языкову мутацію

Dneska je vіvtorok

21. maj 2019


Юліаньскый календарь:

8.май 2019

Мапа реґістрованых хоснователїв Holosy.sk

Писаня документів по русиньскы з Openoffice

Писаня русиньсков кіріліцёв в сістемі Windows 7

Як модіфіковати Firefox, жебы контролёвав русиньскый правопис

Posl´idn´i komentar´i

Баннер про вашы сторінкы

Будеме рады як Голосы спропаґуєте на вашых сторінках через рекламный баннер.

Комунітный портал карпатьскых Русинів

Як бы сьте хотїли вычеряти банеры, контактуйте нас.